Система нульової обробки ґрунту або «No-Till» технологія

No-Till технологія – це сучасна модель обробки грунту, при якій грунт не обробляється традиційним, механічним і звичним для нас способом за допомогою оранки, а вкривається мульчею (подрібненими залишками рослинних культур).

«Нульовий» спосіб землеробства не слід сприймати спрощено, лише як відмова від оранки, оскільки даний метод - це в першу чергу складна технологічна модель, яка потребує особливих знань і наявності висококваліфікованих фахівців і спеціальної техніки, тому позитивний ефект від її застосування можна отримати, лише використовуючи комплексний і системний підхід.

Тим не менш, на практиці доведено, що застосування «No-Till» технології дозволяє істотно знизити витрати на сільськогосподарські роботи, оскільки при цьому методі обробки полів знижуються трудовитрати і економиться значна частина дорогих ресурсів.

Історія виникнення нової системи землеробства

Основоположником даної технології став російський учений і агроном Іван Євгенович Овсинский, який ще в далекому 1871 році почав проводити практичні експерименти на полях із застосуванням органічної мульчі без попередньої оранки. Отриманий досвід автор технології описав у своїй книзі «Нова система землеробства», яка потім тричі перевидавалася, оскільки користувалася значним попитом серед аграріїв.

Пізніше експерименти з безвідвальним способом обробки землі були проведені в Україні. Після отримання перших позитивних результатів цей метод стали масово вводити в практику в багатьох регіонах Радянського Союзу, однак через брак спеціальних знань, відсутності матеріально-технічної бази та низької якості обладнання, технологія застосовувалася в усіченому вигляді та її ефективність була невисокою.

Впроваджується метод не був повністю «нульовим», оскільки земля найчастіше оброблялася за допомогою «плоскоріза» (без перевертання земельної пласта), тому до цих пір багато аграрії, говорячи про «No-Till» технології, помилково розуміють звичайний безотвальный спосіб обробітку грунту, що є в корені неправильно. Тому, перш, ніж починати впровадження даної технології, в першу чергу слід уважно вивчити її основи.

Основним плюсом застосування нового методу є те, що грунт (оскільки розпушування ґрунту не проводиться) краще зберігає вологу, тому технологія «No-Till» найчастіше застосовується посушливих регіонах і на полях зі складним рельєфом, де традиційний спосіб оранки в принципі неможливий.

В даний час на систему нульової обробки ґрунту припадає лише 6,8 відсотків усіх ріллі світу. Технологія «No-Till» отримала визнання і широко поширена в Сполучених Штатах, де використовується в основному для боротьби з вітровою ерозією, в Канаді, де застосовується для збереження вологи в степових районах, а також у Бразилії, Аргентині, Парагваї та Австралії. На вищеперелічені країни припадає приблизно дев'яносто п'ять відсотків всіх використовуваних цим способом площ. До слова сказати, на європейському континенті методом нульової обробки ґрунту обробляється лише три відсотки орних земель.

У чому полягає суть нової технології

Дослівно «No-Till» в перекладі з англійської мови означає «не орати».

Аграрії давно знають, що механічна оранка грунту найчастіше призводить до ерозії грунту, а метод «No-Till» дозволяє цю проблему усунути, оскільки він передбачає щадну обробку землі (цілісна, не порушена структура ґрунту є наріжним каменем і найбільш важливим компонентом даної технології).

При використанні технології «No-Till» залишилася на полі стерня не спалюється і не заривається в землю, а всі органічні рештки подрібнюються до визначеного розміру і у вигляді мульчі рівномірно розподіляються по полю, тому головною вимогою при обробці землі даним способом є її рівна поверхня.

Розкидана досить товстим шаром мульча створює на полях потужне захисне покриття, зберігаючи і відновлюючи верхній шар родючого грунту, який дозволяє зберігати вологу. Мульча також чудово захищає грунт від вітрової ерозії, не дає рости бур'янистих трав і сприяє утворенню активної мікрофлори з великою кількістю мікро і макро елементів, які забезпечують високу врожайність культур.

Крім того, оскільки всі пожнивні відходи залишаються на поверхні, в грунті збільшується кількість гумусу, зростає рівень фосфору, відновлюється родючість землі, а завдяки тому, що витрати на паливо при використанні системи нульового обробітку значно знижуються, то відповідно скорочується і кількість викидів вуглекислого газу в атмосферу. При цьому відбувається явна економія ресурсів, оскільки знижуються амортизаційні витрати, що безумовно позитивно впливає на прибутковість.

Вчені порахували, що «No-Till» технологія дозволяє скоротити витрати на оплату праці в 1,6 разу, на паливно-мастильні матеріали більш, ніж в 2,2 рази, а на обладнання майже в півтора рази. При цьому загальна врожайність підвищується мінімум у три рази, а виробничі витрати скорочуються в цілому на дванадцять відсотків.

Не слід забувати і про такому актуальному на сьогоднішній день питанні, як екологія, адже відмова від прямої оранки значно зменшує викиди шкідливих газів, які виробляє сільськогосподарська техніка.

Крім того, завдяки застосуванню технології «No-Till» вода в природних джерелах, за рахунок зменшення загальної забрудненості полів, стає значно чистіше. При цьому із-за зниження рівня вуглецевих виділень з грунту, нормалізується баланс атмосферного вуглецю, і розширюються можливості для запобігання опустелювання та деградації ґрунту.

На жаль, система «No-Till» має і свої недоліки. Вона досить складна, оскільки вимагає високої кваліфікації агрономів і суворого дотримання технології, яка повинна враховувати кліматичні і погодні умови, особливості грунту, наявність шкідників, інші фактори. Крім того, для проведення сільськогосподарських робіт за даною методикою необхідно мати спеціальне обладнання і машини.

На жаль, цю технологію можна застосовувати у вологих зонах і заболочених місцях (без попереднього створення ефективної дренажної системи). Крім того, ця технологія вимагає рівної поверхні полів, щоб насіння розподілялися рівномірно і лягали на однакову глибину.

З недоліків можна відзначити і той факт, що застосування системи «No-Till» вимагає додаткового біохімічного захисту рослин, оскільки під мульчею і у верхньому шарі ґрунту накопичується велика кількість шкідників і патогенів (грибків, вірусів, бактерій).

Нульова обробка грунту може також призвести до зниження процесу нітрифікації амонійного азоту, що, як наслідок, впливає на накопичення в грунті токсичного амонію (у лужному ґрунті - це аміак), який може виявитися згубним для кореневої системи культурних рослин (особливо на початку вегетаційного періоду).

В Україні технологію No-till успішно застосовують агрофірми Кіровоградської, Тернопільської та Житомирської областей. Керує процесом заслужений працівник сільського господарства Михайло Пилипович Дяченко, який має стаж роботи агрономом більше сорока років.

З 2006 року його агрофірма почала використовувати метод нульової системи обробітку полів, яка зараз застосовується на загальній площі близько восьми тисяч гектарів. Господарство має високу рентабельність, швидко розвивається, і має кращі показники в регіонах з вирощування озимої пшениці, ячменю, кукурудзи, соняшнику, сої та багаторічних трав.

Так, що процес іде. Повільно, важко, але існує вже досить багато прикладів, коли використовуючи технологію "No-till" українські фермери отримують результати набагато вище, ніж при традиційному способі обробки землі.

Працювати по-старому або вибрати нову технологію?

Так вже сталося, що дуже багато сучасні аграрії сприймають систему землеробства «No-Till», як технологію для лінивих людей.

- Мовляв, а що там робити? Ну, посіяв. Ну, прибрав. Ось і вся робота.

Насправді, щоб отримати хороший урожай, застосовуючи технологію «No-Till», аграріям слід спочатку гарненько потрудитися і оволодіти методикою, вивчити досвід тих, хто працює за технологією не перший рік, а потім спробувати адаптувати її до своїх умов, а це, погодьтеся, не так просто.